Спалені кав’ярні та вцілілі ікони: чому РФ постійно обстрілює один з районів Києва і як там виживають місцеві
Репортаж кореспондентки ТСН Наталії Нагорної про життя на київській Лук’янівці — в районі, який після семи масованих обстрілів РФ став символом незламності столиці.
Наталія Нагорна Коментарі
Військова розвідка України вкотре попереджає: Росія активно готується до нового масованого обстрілу. І це в той час, коли країна досі важко оговтується від попереднього удару. Лише п’ять днів тому, під час атаки 24 травня, росіяни випустили по Києву ледь не весь арсенал свого ракетного озброєння — руйнування і пожежі були зафіксовані на 49 локаціях у різних куточках столиці. Чи не найбільше вчергове постраждала історична Лук’янівка.
Про цей район дедалі частіше кажуть як про найбільш побитий у Києві, але водночас надзвичайно дорогий серцю. Чому до цього місця у киян особливе ставлення — готова розповісти його мешканка, спеціальна кореспондентка ТСН Наталя Нагорна.
«Я живу на Лук’янівці»: хронологія перших ударів
«Я живу на Лук’янівці. Це прекрасний район Києва з чудовою транспортною розв’язкою, неподалік від самого центру, зі зручною інфраструктурою, а головне — поруч із людьми, яких я дуже добре знаю. Протягом останніх чотирьох років великої війни це місце впевнено претендує на болісне звання найбільш обстрілюваного району столиці. Але я хочу розказати вам, чому ми, попри все, так сильно любимо саме це місце», — каже Наталія Нагорна.
Архівні кадри зберігають спогади, де Лук’янівка ще абсолютно ціла: Лук’янівська площа, спокійно ходять звичні маршрутні трамваї, їздять автівки. Перший великий обстріл району стався 15 березня 2022 року. Тоді всі вірили, що цей жах скоро закінчиться.
А вже за півтора місяця — наприкінці квітня 2022-го — відбулися повторні прильоти по Лук’янівці. Тоді російська ракета поцілила в новий житловий комплекс. Спочатку офіційна інформація від рятувальників була обнадійливою — звітували, що минулося без жертв. Проте вже наступного дня прийшла страшна звістка: на зв’язок припинила виходити журналістка «Радіо Свобода» Віра Гірич. Вона була власницею невеличкої квартири в ЖК і стала першою офіційною загиблою від російського терору на Лук’янівці.
Атака на Лук’янівку в січні 2025 року
Січень 2025-го. Київ продовжують нещадно обстрілювати, і в район Лук’янівки знову летять важкі ракети. Кожен з таких днів я намагаюся закарбувати в пам’яті до найменших дрібниць.
«Це була зима, і ми щойно повернулися з довгого й дуже складного відрядження — це були Херсонщина, Запоріжжя, Донеччина, Сумщина. І всюди нас переслідували сильні обстріли. Мені здавалося, що я приїду додому на рідну Лук’янівку і нарешті відісплюся у безпеці. Ракети прилетіли о 5:58 ранку. Ворожа ракета пробила дорогу, і вся Лук’янівка була просто миттєво залита водою», — каже кореспондентка.
Удар пробив магістральну трубу — потоки крижаної води та язики полум’я вирували поруч. Тоді журналістці терміново знадобилися високі гумові чоботи, які вона колись купила в оточеному Бахмуті та взула там лише один єдиний раз. Вони несподівано знадобилися їй удома, в центрі Києва, але навіть через них Наталія набрала крижану воду, яка заливала вулиці.
Намагаючись пройти крізь потоки до будівлі місцевого «МакДональдзу», журналісти дізналися, що того зимового ранку тут загинуло щонайменше троє людей. Серед жертв опинилося літнє подружжя — вони щойно привезли на базар свіже молоко з села і просто грілися в автобусі, чекаючи на початок робочого дня. Загинув і молодий хлопець, який працював тутешнім охоронцем — у нього влучив смертельний осколок.
Історія кав’ярні «Брюссель»: лічильник обстрілів на стіні
«Після кожного чергового „прильоту“ по Лук’янівці у мене був свій ритуал — я обов’язково йшла до маленької кав’ярні під назвою „Брюссель“, щоб перевірити, чи витримали цього разу їхні шибки. Скільки саме разів їм виносило вікна вибуховою хвилею — цю інформацію власники щоразу оновлювали на спеціальній табличці», — каже кореспондентка ТСН.
Спочатку там була цифра «4 рази». Потім вибило вп’яте. На шостий раз вивіску вже навіть не міняли — баристи просто виправляли свій імпровізований лічильник обстрілів звичайним чорним маркером поверх старої фарби. Але незмінним на фасаді завжди залишався головний напис: «У нас, може, і немає вікон, але є незламна воля».
Тутешній бариста Богдан жив у сусідньому будинку. Незважаючи на регулярні важкі нічні атаки, він щоранку незмінно виходив на зміну, вмикав кавомашину та з усмішкою малював котика на молочній піні кави. Свій сьомий обстріл кав’ярня «Брюссель», на жаль, не пережила — під час останньої атаки вона згоріла цілком, без жодного шансу на відновлення.
На Лук’янівці всі кав’ярні мали особливу душу. Інший відомий заклад — «Монстера» — постраждав від вибухів лише раз, але швидко перетворився на справжній волонтерський хаб для поранених військових і бійців, звільнених з російського полону. Там регулярно збиралися захисники, які втратили кінцівки на фронті, люди, які пройшли через найважчі випробування цієї війни, і вони щиро сміялися та пили каву посеред напівзруйнованого, посіченого уламками району. Цієї кав’ярні зараз теж немає, але не через ракети — її нещодавно знесли в рамках міського благоустрою. Проте власники твердо обіцяють незабаром відкрити нову локацію, принципово не зраджуючи рідну Лук’янівку.
Згарище на ринку та вцілілі ікони подружжя Лянгів
Наприкінці травня 2025 року ворожий дрон-камікадзе «Шахед» влучив просто в паркінг тутешньої багатоповерхівки, де було облаштовано укриття. Будинок прийняв на себе страшний кінетичний удар, закривши собою і захистивши від руйнування сусідні житлові будівлі. А 28 серпня минулого року черговий «Шахед» вибухнув біля дому журналістки — тоді півтора десятка автомобілів у дворі за лічені хвилини перетворилися на обвуглене згарище поруч з автозаправкою, а трамвайне сполучення знову було паралізоване через розбиту дорогу.
Найчастішими та найулюбленішими героями новинних сюжетів ТСН після кожної атаки ставало місцеве подружжя підприємців Лянгів — пан Микола та його кохана Валентина. Незважаючи на постійні «прильоти», великий Лук’янівській ринок, розташований поблизу епіцентрів вибухів, завжди продовжував активно працювати наступного ж ранку. Під час останнього масованого удару він вигорів майже вщент. Ми зустрічаємося з подружжям. як рідні, та обіймаємося просто посеред руїн.
Валентина Лянг, підприємиця з Лук’янівського ринку: «Усе дотла, все, що було нажито, втрачено одним днем. У всіх колег нічого не лишилося. Але головне, що живі, бо це вночі сталося. Тут я стояла, останній день був, коли я тут працювала. Будемо празднувати два дні народження тепер. Усе тут наше погоріло, це третій догорає наш товар у ролеті — овочі, фрукти в ролеті, квашені кавуни, моє улюблене».
Розгрібаючи купу попелу на місці своєї колишньої ятки, підприємці знаходять лише обвуглені рештки паперових грошей — згоріли і тисячі, і п’ятисотки, і двохсотки. Геть усе майно перетворилося на попіл. Проте Микола та Валентина впевнено переконують журналістів: без фірмових квашених кавунів і свіжого томатного соку кияни. попри все, не залишаться — торгівлю буде відновлено.
Але найбільше людей на згарищі здивувало інше: у повністю спаленій до залізного каркаса ятці дивовижним чином залишилися абсолютно неушкодженими дерев’яні релігійні ікони. Вони стояли посеред чорного вугілля як символ того, що життя переможе смерть.
Попри потужні обстріли та масштабні руйнування район Лук’янівки давно обріс міськими легендами, запеклими суперечками та внутрішніми жартами. Головна крилата фраза місцевих мешканців, яка тепер красується на особливому шевроні-патчі, намальованому штучним інтелектом: «Москва Лук’янівці не указ. Метро Лук’янівська — все, що не в нас, то через нас». Тутешні кияни навіть жартома вимагають від уряду офіційно видати всім жителям мікрорайону посвідчення учасників бойових дій. Щоправда, знайомі військові з передової з усмішкою охолоджують запал цивільних сусідів, нагадуючи, що для отримання такого статусу треба принаймні почати стріляти у відповідь.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 20:00 29 травня з Аллою Мазур | Зеленський попереджає! Масштабний обстріл! Дефіцит ракет ППО!
Коментарі Сортувати:
